1.Прийменник як службова частина мови . Види прийменників за будовою
Опрацювати теоретичний матеріал- параграф35, виконати вправу №465
https://www.youtube.com/watch?v=XK5A-uBUIuc
2.Написати портретний нарис у публіцистичному стилі (підручник, стор.198).Роботу виконати у робочих зошитах.
Для початку
пригадаймо, що знаємо про
публіцистичний стиль.
Слово публіцистичний походить від
латинського слова, що означає "суспільний, державний".
Спільнокореневими зі словом публіцистичний є слово публіцистика
(суспільно-політична література на сучасні, актуальні теми).
Етимологічно
всі ці слова споріднені зі словом публіка, що має два значення:
1) відвідувачі, слухачі, глядачі;
2) народ, люди.
Мета
публіцистичного стилю - інформувати, передавати суспільно значущу інформацію з одночасним
впливом на читача, слухача, переконуванням їх у чомусь, уселяти їм певні ідеї,
погляди, спонукати до відповідних вчинків та дій.
Сфера використання публіцистичного стилю
мовлення - суспільно-економічні, культурні, політичні відносини.
Жанри
публіцистики - стаття в журналі, газеті, нарис, фельєтон, інтерв'ю, репортаж,
виступ на радіо, зборах, телебаченні, промова, доповідь.
Для публіцистичного стилю мовлення
притаманні логічність, емоційність, образність, оцінність (спонукальність), а
також відповідні мовні засоби. У текстах широко вживається суспільно-політична
лексика, різноманітні види синтаксичних конструкцій.
Публіцистичний текст будується як
наукове міркування: порушується важлива суспільна проблема, аналізуються й
оцінюються можливі шляхи її вирішення, формулюються узагальнення й висновки,
матеріал розміщується у строгій логічній послідовності, використовується
загальнонаукова термінологія. Це дещо наближає його до наукового стилю.
Публіцистичні виступи відзначаються вірогідністю, точністю фактів,
строгою обґрунтованістю, конкретністю, що дещо споріднює його з науковим стилем
мовлення. З іншого боку, для публіцистичної промови характерні пристрасність,
спонукальність. Найважливіша вимога, що ставиться перед публіцистикою, -
загальнодоступність: вона розрахована на широку аудиторію і має бути доступною
для всіх.
Публіцистичний стиль має багато
спільного і з художнім стилем мовлення, оскільки для ефективного впливу на
читача (слухача), його чуттєву сферу, уяву, той, хто пише чи виступає, використовує
епітети, метафори, порівняння та інші образні художні засоби, вдається до
фразеологічних висловів, навіть просторічних слів, що посилюють емоційний вплив
мовлення.
Портретний нарис – це художній аналіз особистості, побудований на
дослідженні різних її сторін: моральної, інтелектуальної, творчої і т. ін. У
процесі виявлення рис вдачі героя нарису увагу нарисовця привертають передовсім
біографічні факти та випадки з життя, які ці риси увиразнюють.
У тексті портретного нарису можуть поєднуватися всі типи мовлення. В основу
має бути покладено розповідь про людину: її долю, обставини колишнього й
сьогоднішнього життя.
Обов’язковим є її словесний портрет (або його елементи). Зазвичай у нарисі
поєднано ознаки художнього та публіцистичного стилів, отже, портрет цілком може
бути складений у художньому стилі.
Портрет у нарисі – лише засіб розкриття внутрішнього світу людини.
Мета нарису - виявити цінності героя, показати смисл його життя. На конкретних життєвих
прикладах потрібно показати ті особливості характеру, які допомагають героєві
цієї мети досягти. Необхідно виділити найбільш значущу, стрижневу рису вдачі
героя нарису, виразно й емоційно про неї розповісти. Потрібно викликати до героя інтерес, змусити замислитися над його
долею.
