Вишиванковий код нації
Не збуваймося своїх вишиванок!
Вишиванка – найкращий та
найпомітніший бренд українського народу, який визнав увесь світ. Наші прабабусі
творили «сорочкові дива». Справжню
сорочку виготовляли з домотканого полотна, яке проходило досить тривалу
обробку. Спочатку рослину (льон або
коноплі) вирощували, потім готову сировину вимочували, витріпували, пряли,
ткали. Це було дивовижне народження спочатку нитки, а потім і полотна, якому
надавали надприродного значення. Природні сили його вибілювали – полотно
залишали на траві під яскравим сонцем і поливали водою. Зазвичай його ширина
становила приблизно 50 см, тому кроїли одяг дуже економно – клаптиків практично
не лишалось, і нічого не викидалося. Крій був універсальний у всіх регіонах, на
відміну від вишивки. Процес створення сорочки тривав роками, тому полотно було
дуже дорогим. Починали роботу в «хороший день», наприклад, на день святої
Варвари,18 грудня. Старалися шити з хорошими думками, у рівному емоційному
стані. Під час вибору малюнка перевагу надавали регіональним орнаментам.
Буденне вбрання вишивали скромно, а от на святковому узори були дуже багатими.
Особлива категорія сорочок – весільні, які одягали тричі в житті. Безпосередньо
на весілля, на другий день і в ній же ховали. Для нашого регіону характерна
чоловіча сорочка з дуже широкими рукавами, яку називали ще «чумацькою».
Вишивкою оздоблювали ще комір, а рукава - особливою технікою з вирізанням . Основний узор тут –
геометричний. Багато кіл, які символізують сонце. У кожному краї – свій стиль.
Отже, бережімо генетичний
код нації !
