Мої вітання
колегам-філологам!
КЗ
«Малотокмачанська ЗОШ І-ІІІ ст.».
Педагогічний стаж
роботи – 37 років. Освіта – вища.
Стелилось сто доріг на видноколі,
Я ж без вагання вибрала оту
Одну – єдину, що веде до школи,
Шкільну дорогу – вічну і святу.
Упевнена, що в
освіті я не випадково, йду педагогічною стежкою своєї мами.
Дозволь мені, мій вечоровий
світе,
упасти
зерням в рідній борозні.
Торую свою
педагогічну стежку у стінах рідної школи.
Люблю свій предмет, дітей, поважаю
колег, щиро ділюся з ними своїми
здобутками,
переймаю передовий досвід, втілюючи його у навчальний
процес, не уявляю
себе поза школою.
Вірю у свої сили, йду на урок з
переконанням, що він мені вдасться, що
він буде кращим за
попередні, бо бачу перед собою не просто учня, котрого
треба «наповнити»
знаннями, а – Людину. Завжди зі мною слова
Ліни Костенко :
«Віддай людині крихітку себе, за це душа наповнюється
світлом».
Школа сучасного періоду повинна,
насамперед, піклуватися про
розвиток
особистості. Ставлю перед собою завдання – навчити дитину жити,
думати, пізнавати і
творити. Справді, вчитель творить людську душу,
розкриває почуття. Після
підготовки до одного з конкурсів до мене підійшла
учениця і сказала:
« Сьогодні я розкрила для себе Ліну Костенко». І, як
наслідок роботи
учениці - перемога в обласному етапі
конкурсу «Розкрилля душі».
За роки педагогічної діяльності маю чітке
переконання у тому, що дитина –
не папір, на якому
треба щось малювати, це творіння природи. Учителю
потрібно лише
створити умови для навчання та виховання. Мудрість слів
Г.Сковороди беззаперечна:
«Не вчи камінь котитися, сама природа навчила
його. Прийми лише
перешкоду, і він сам покотиться».
Доброзичливе, відкрите, щире, емоційне,
наукове спілкування – ось що таке
для мене урок мови
та літератури. На них учень і учитель обмінюються
враженнями,
висловлюють свої думки, пізнають щось нове. Найвдаліші ті
уроки, на яких панує робоча, ділова атмосфера,
які наповнені добрими
емоціями,
почуттями. Лише добро беру в своє серце, адже завтра буде
спілкування з
людськими душами, які не можна наповнювати злом і
жорстокістю,зрадою
і підлістю. Завтра будуть нові уроки, на яких не може
бути неправди й
нещирості. Усе це буде завтра, але розпочинати слід
сьогодні. Так є уже
37 років, і так буде завжди!
Мені, як
вчителю-словеснику, притаманні любов до рідного слова, палке
захоплення своєю
професією, людяність, відвертість.
На мій погляд, володію ефективними формами,
методами навчання та
виховання учнів. В
основу роботи беру народознавчі підвалини – народну
етику та естетику,
оптимально реалізую на уроках рідної мови та літератури
міжпредметні зв’язки. Завдяки цьому забезпечую системність знань учнів,
збагачую словниковий запас, навчаю вчитися
самостійно,зацікавлюю
матеріалом. Поряд з успіхами виникають
проблеми, які намагаюся долати.
На мою думку, нам,
учителям-словесникам, є над чим працювати, бо праця –
це постійний пошук.
Керуюся словами
Ліни Костенко: «Я не люблю нещасних. Я щаслива. Моя
свобода завжди при
мені».
І щоб у мене не
трапилося, я завжди буду:
-
заходити
до класу з усмішкою;
-
стриманою,
терплячою, уважною;
-
не
шукати легкого шляху;
-
радіти успіхам своїх учнів;
-
співпереживати
їх невдачам;
-
не
боятися вибачитися, якщо я не права;
-
нести
дітям добру енергію.
