Щороку в Україні відзначають Шевченківські дні 9 і 10 березня, які
припадають на роковини народження і смерті Тараса Шевченка. Споконвіку
щедрою і благословенною була українська земля, бо на ній народжувалися люди,
перед генієм котрих схиляється світ. І найперший серед них — Тарас Шевченко,
велетень духу і співець народної свободи.
Щирість автора, його любов до народу, до
рідної землі, а також мова, співуча, як пісня, і багата, як історія народу,
викликали захоплення.
Світла постать Тараса Григоровича з його
беззавітною любов’ю до народу, до своєї Батьківщини мала і матиме величезний
вплив, викликала і викликатиме щире захоплення в усі часи. Його ім'я органічно
вплелося в історію та культуру не тільки українського народу. Воно знане далеко
за межами рідного краю.
Тарас Шевченко - поет, драматург,
прозаїк, мислитель, історик, етнограф, фольклорист, який залишив велику
образотворчу спадщину-понад тисячу творів.
Мало хто з таким вогнем душі захищав свободу і незалежність батьківщини, честь
і гідність народу.
Шанувати Шевченка –
це значить шанувати рідну мову, культурні надбання народу, творців, які як і він готові
були покласти своє життя на олтар служіння народові.
Ми горді з того, що упродовж століть в устах патріотів рідного слова звучала
наша мова, її берегли, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний
голос. І коли гостро постало питання, бути чи не бути українській мові і
культурі взагалі,… "Бути!"- відповів на це Великий Тарас своїми
творами.
"Ну
що б, здавалося, слова...
Слова
та голос - більш нічого.
А
серце б'ється - ожива,
Як
їх почує!..."
Ми
чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття!
https://www.youtube.com/watch?v=OjhgzlDmccE
http://riabukhal.blogspot.com/search?updated-max=2017-03-14T03:30:00-07:00&max-results=7
